Зображення дкумент Договори і постановлення прав і вольностей козацьких…» («Конституція» гетьмана Пилипа Орлика)

28 червня Україна відзначатиме визначний ювілей — 30-ту річницю Конституції України. Ухвалення Верховною Радою 1996 року Основного закону стало найважливішою віхою українського державотворення, що юридично закріпило основи нашого суспільного ладу, державний устрій, права та обов'язки громадян, а також визначило людину, її життя і свободу найвищою соціальною цінністю.

Проте сучасна Конституція з'явилася не на порожньому місці. Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, а наші предки століттями адаптували європейські традиції верховенства права та демократії до національного характеру й цінностей.

Запрошуємо вас поринути в історію та згадати ключові віхи розвитку української правової думки, які наочно демонструють, що наше прагнення до свободи та справедливості — у нашій крові:

  • 📜 Середньовічні витоки: Перша відома кодифікація права на наших землях відбулася ще за часів Русі й була зафіксована у знаменитій «Руській Правді» (ХІ–ХІІ століття). Згодом ці традиції перейшли у Литовські статути, які писалися канцелярською руською (українською) мовою та обмежували свавілля влади, захищаючи права суспільних станів.

  • ⚔️ Унікальна Конституція Пилипа Орлика (1710 рік): Українська правова думка інколи навіть випереджала європейську. Свідченням цього є унікальний історичний документ, який ви можете побачити на зображенні — «Договори і Постановлення прав і вольностей Війська Запорозького». Написаний під впливом західноєвропейського парламентаризму, цей договір між гетьманом Пилипом Орликом, старшиною та Військом Запорозьким правомірно вважають першою європейською конституцією в сучасному розумінні. На останньому аркуші цього унікального акта стоїть власноручний підпис самого гетьмана Орлика та оригінальна сургучна печатка нашої козацької держави.

  • 🏛️ Досвід визвольних змагань (1917–1921): Під час боротьби за незалежність на початку XX століття наша нація продемонструвала високу правову зрілість. 29 квітня 1918 року було схвалено «Статут про державний устрій, права і вольності УНР», який проголосив Україну суверенною та «ні від кого незалежною» державою. Традиції законотворення продовжили Конституція ЗУНР та Сойм Карпатської України у 1939 році.

  • 🌲 Демократія в підпіллі: Навіть у найважчих умовах партизанської боротьби проти окупантів, учасники визвольного руху залишалися вірними демократичним принципам. Програмні документи Української головної визвольної ради (УГВР), створеної у 1944 році як підпільний парламент воюючої України під керівництвом Кирила Осьмака, заклали надпартійні та справедливі засади майбутнього державного устрою.

  • 🚫 Радянські декларації: У часи тоталітарного СРСР в Україні було ухвалено чотири конституції. Проте всі вони були суто формальними, слугували лише ідеологічною ширмою для прикриття колоніального становища УРСР і не надавали жодних реальних механізмів для захисту прав людини чи виходу республіки зі складу радянської імперії.

Новітній конституційний процес став можливим лише з відновленням української державності, починаючи від Декларації про державний суверенітет (16 липня 1990 року) та Акта проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року).

Сама ж Конституція України народжувалася у запеклих дискусіях. У червні 1996 року ситуація настільки загострилася, що народні обранці влаштували справжній законотворчий марафон. Депутати безперервно засідали останні 14 годин і після гострих компромісів щодо державної мови, статусу Криму та національних символів (тризуба і синьо-жовтого прапора), о 09 годині 20 хвилин 28 червня 1996 року ухвалили наш Основний Закон!

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння та унікальні особливості. Головна з них — засвоєння європейських традицій прав і свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися століттями, адаптуючись до національного характеру, цінностей та способу життя наших предків.

Перша відома кодифікація права на наших землях відбулася за часів Русі й була зафіксована в «Руській Правді» (ХІ–ХІІ століття). Наступні епохи продемонстрували безперервний пошук інструментів для закріплення головних принципів взаємодії між суспільством та державою.

Інколи українська правова думка навіть випереджала європейську. Так, першою конституцією в сучасному розумінні правомірно вважають договір 1710 року, написаний під впливом західноєвропейського парламентаризму — Конституцію Пилипа Орлика (повна назва — «Договори і Постановлення Прав і вольностей Війська Запорозького...»).

Основоположні акти Української Народної Республіки, Української Держави Павла Скоропадського та Західноукраїнської Народної Республіки засвідчили правову й політичну зрілість нації під час визвольних змагань 1917–1921 років. Цю традицію 15 березня 1939 року продовжив Сойм Карпатської України в Хусті. Він проголосив незалежність краю та ухвалив два закони зі статусом конституційних, які визначили форму державного правління.

Згодом програмні документи Української головної визвольної ради (УГВР) як підпільного парламенту підтвердили прагнення визвольного руху дотримуватися демократичних принципів навіть у надважких умовах партизанської боротьби.

Сучасний конституційний процес незалежної України відображає непростий шлях молодої демократії до соціально-правових стандартів і цінностей об’єднаної Європи.

Конституційне будівництво — це живий процес, який триває весь час, допоки розвивається суспільство. Наша Конституція і сьогодні веде Україну до соціально-правових стандартів об'єднаної Європи.

Пам'ятаймо її ключове положення: «Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ». Шануймо свою історію, захищаймо свої права та єднаймося заради майбутнього нашої громади та всієї держави!

Детальніше за посиланням: Центральний державний історичний архів України, м.Київ (ЦДІАК України) До 300-ї річниці Конституції Пилипа Орлика